Ми в курені прокинулись вночі.
Далекий вогник блимав на оборі.
Кричали десь над Ніжином сичі,
І небо в сад обтрушувало зорі.
Я раптом зрозумів: ця ніч мине
І я вже сам піду в ще довші ночі.
Твоя рука тоді знайшла мене,
І губи обпекли вуста і очі.
Ми вийшли в сад. Під місяцем вночі
Горіли сизо далі нахололі.
Кричали десь над Ніжином сичі,
І спав мороз під яблунями долі.
- Наступний вірш → Борис Мозолевський – Зваба
- Попередній вірш → Борис Мозолевський – Осінні сосни
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші