На бригаді заврожаїлися сливи,
Возсідали баклажани на возах.
Я приїхав у Приморськ такий щасливий,
Привітався тепло, скинувши рюкзак.
Ніч стелилася росою по люцерні,
Молодик гойдала на плечі.
Перепели оглашали співом стерні,
Десь далеко ухали сичі.
Бригадир сільські розказував новини —
Про врожай та все про клопоти свої.
Степ серпанком перед світом оповили
Метеорів зоряні рої.
Я був справді, наче змалечку, щасливий,
А від чого був щасливий — сам не знав:
Чи від того, що в саду вродили сливи,
Чи від того, що Приморськ мене впізнав.
Бригадир примовк і став прощатися.
Вирувала сходу течія.
Степ горів собі барвінками хрещатими,
Мабуть, сам щасливий, як і я.
