Сивий орле гостроокий,
Заспівай про нашу велич!
Світ чарівний і глибокий
Нам даровано, мов келих.
Спий із нього для натхнення,
Як годиться для авара,
Та й співай собі, як неня
Над колискою співала.
Дагестанський сивий орле!
Я Могилою Товстою
Присягнусь, що тільки горам
Рівен степ за висотою.
Недаремно ж споконвіку
Й серед гір, і серед степу
Кінь та шабля чоловіку
Так любилися нестерпно.
Всім відомо, сивий орле:
В час покари і розплати
Так, як степ наш, тільки гори
Вміли з небом розмовляти.
А коли царева ласка
Наділяла вам закони,
Голос гнівного Тараса
Бив на сполох, ніби дзвони.
Розлетілися кайдани.
Нам усе на світі сміти,
Бо не прошене, не дане
Нам братерство наше світить.
Нас пітьма уже не зборе,
Пісня наша не урветься.
А якщо затужать гори —
Степ громами обізветься.
