Борис Мозолевський – Стугоніло, гуготіло: Вірш

Стугоніло, гуготіло,
Все палило навкруги.
Біла спрага твого тіла
Не вміщалась в береги.

Сповивалися серпанком
Білі ружі між отав.
Білий місяць на світанку
Поза лозами розтав.

І над сонними житами
Крізь вогненні ятері,
Наче лебеді, злітали
Білі руки на зорі.

На ставку скрипіли весла,
Веслували в ніч скупу.
Стежки біле перевесло
Слалось в безвість по степу.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Борис Мозолевський – Стугоніло, гуготіло":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Борис Мозолевський – Стугоніло, гуготіло: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.