А хто там ходить-колобродить,
Де степ наш росами сія?
Хто із тобою флірт заводить?
Хтось зовсім інший, а не я.
Не дорікаю, хай походить,—
Не потурбую палаша.
Чи хоч благеньке зерня зродить
В його душі твоя душа?
Тож хай походить, хай походить,
Потопче стежку між отав!..
А у мені твій кожен подих,
Згадай, хоралами зростав…
То ж хто там ходить-колобродить,
Кого хто кличе з темноти?
Хто марно долю переводить?
Хтось зовсім інший, а не ти.
