М. Вінграновському
Із-за Голти, із-за Балти, із-за Кодими,
Із-за того, що й на світі не було,
На світанку білі олені виходили,
Мовчки поглядали на село.
А в траві, в причаєних гніздечках,
Тихо посміхаючись собі,
Спали в жовтих цяточках яєчка,
Наче літнє небо, голубі.
Можна було спати коло тітки
Чи, легенько відштовхнувшись від землі,
Знятися собі та й полетіти
Понад всі тривоги і жалі.
Десь блукали степом сіроманці,
Цуценятко гавкало руде.
Білий хлопчик у блакитній майці
Ще й не знав, що голову складе…
