Борис Мозолевський – Зваба: Вірш

За що тебе терпіти мушу?
Ти знов осяяна прийдеш,
І прикуєш до себе душу,
І в незбагненне поведеш.
І за вогонь тієї миті,
Пекельно-чорний той вогонь,
Забуду все на цьому світі,
Так підло зрадивши його.
І чим темніше божевілля,
Чим звабніш падати на дно,
Тим важче буде на похмілля
Себе зустріти.
Все одно
Чекаю зранку й ополудні
Тебе, підступну, як змію,
І за слова твої облудні
Безсмертну душу продаю.