Чи то світ ошалів, – най би шлях його трафив, –
Чи то люд перевівсь на овечий табун?!
Бо колись хоч везли у неволю із Кафи,
А тепер уже з Києва – прямо в Стамбул.
То колись торгашів з їхнім страмом і крамом
Вигнав з храму Ісус, щоб і дух не кишів!
А сьогодні владики віншують у храмах
Під розгублені дзвони нових торгашів.
Чи то пастирі наші знічев’я забули
Про Всевишнього Бога караючий перст?
…Так недовго, отці, опинитись в Стамбулі,
По дорозі згубивши кадило і хрест.
