Це мою хату вже замітає холодний вітер,
І синій терен в туманах сизих осінньо терпне…
Ти моя мрія, мій бронзокосий останній квітень.
А я вже серпень… А я вже серпень…
Серпень.
Мені настала пора вечірня косить отаву.
Виходжу в поле, а місяць висне, як срібен серпик.
До тебе, квітню, ще тільки стука у гості травень.
А я вже серпень… А я вже серпень…
Серпень.
Це так судилось: мені летіти, не долетіти
І зупинитися жайворово над твоїм серцем,
Бо поміж нами лягли навіки літа і літо –
Як поміж квітнем і поміж серпнем…
Серпнем.
