На отчі креси темна сила суне,
А наша совість спить собі, німа.
…Не озивайте ім’я Бога всує,
Коли в душі давно його нема.
Уже й дідів своїх
у дурні взули
Онуки мудрі,
сплюнувши з губи.
…Не озивай ім’я Народу всує,
Коли ти пам’ять Роду розгубив.
І в час, коли прощення за провини
Молитимете в Божої Руки, –
Не озивайте всує Україну,
Аби не всохли ваші язики.
