М. Т. Рильському
Котись полем,
перекотиполе,
Перейди річку болю,
Де зійшлися посестри:
тополя
І калина з вербою.
Поспитайся їх,
перекотиполе,
Чом схилились журбою
Понад шляхом –
молода тополя
І калина з вербою!
Відказали сестри йому в тузі:
– А вже плакать несила.
Несуть в пісню
побратими-друзі
Нашого Максима.
Одспівало серце,
одлюбило –
Не збудить, не покликать.
Голова його
на хмарину білу
Опустилась навіки.
…А як місяць повен уродився,
До сестер із-за яру
Прийшов тихо, низько уклонився
Кучерявий явір.
– Хто ти? – сестри
серед шляху стали,-
Та куди йдеш так пізно?
І сказав їм явір тонкостанний:
– Я – Максимова Пісня…
