Ти гукай не гукай, а літа не почують.
Все біжать та спішать – хоч співай чи ридай…
От би взнать: а вони ж хоч човнами кочують
Чи наосліп женуть, як глуха череда?
А навіщо? Хай діти оцінюють чесно.
Ми жили. І дарма ще не всі ми орли, –
Як покличуть на звіт, ми спокійно воскреснем.
Хай Історія судить. Жили, як змогли…
Та воно-то гуртом під Історію можна:
Там – проскочиш, а там – проведуть ордени.
Інша справа – сини. Чи наважиться кожен
З нас воскреснуть, коли зажадають сини?
