А Боже мій, Боже: Вірш

А Боже мій, Боже, Боже мій найвищий. (Двічі)
Ци моя мамуся (Двічі)
Зраз о мі помислит?

Помислит, помислит, бо мя виховала. (Двічі)
На шіснацят рочів (Двічі)
Г чужий край післала.

Виховалисте мя, як єдну ягоду, (Двічі)
Тепер сте ня дали (Двічі)
За глибоку воду,

За глибоку воду, за шире море (Двічі)
А тепер плачете, (Двічі)
Де там дитя моє.

Не плачте, мамусю, бо я в Гамерици, (Двічі)
Бо я тяжко роблю (Двічі)
В смердячій фабрици.

Я машини пущу – нитки ся торгают, (Двічі)
А мене, мамусю, (Двічі)
Слези заливают.

Проводилисте мя аж єдну годину, (Двічі)
Там я ся жегнава (Двічі)
Зо свойом родином.

Там я ся жегнава з батьками, сестрами, (Двічі)
Родинонько моя, (Двічі)
Зостаньте мі здрави.

Зостаньте мі здрови, юж ня не гвидите (Двічі)
І мого голосу (Двічі)
Юж не почуєте…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "А Боже мій, Боже":
Залишити відповідь

Читати вірш поета А Боже мій, Боже: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.