Через мої воротоньки
зозуля летіла,
не дав мене мій батенько
за кого хотіла.
А віддав мене мій батенько
та й за мою вроду,
у чужую сторононьку,
далеко від роду.
Ой зірву я з рожі квітку
та й пущу на воду.
Пливи, пливи, з рожі квітко,
та й до мого роду!
Пливла, пливла з рожі квітка,
та й на воді стала.
Вийшла мати воду брати,
та й квітку впізнала.
Пливла, пливла з рожі квітка,
та й стала крутитись.
Вийшла мати води брати,
та й стала журитись.
Ой чого ж та з рожі квітка
на воді зів’яла?
Десь моя та доничка
в недузі лежала?
Не лежала, моя мати,
не дня ні години.
Попалася в добрі руки:
Невірній дружині.
