О рідна мово, скарбе мій!
В мертвотних напастях чужини
Ти – мій цілющий, мій єдиний
Душі підбитої напій…
Нехай гнобить за роком рік
Надій нездійснених напруга –
В тобі міцна моя потуга,
На всі скорботи певний лік.
І в краї рідному терпінь –
Путі невідомі Божі! –
Стоїш ти гордо на сторожі
Народних прагнень і святинь.
Плюндрує все хижак лихий:
Мій рідний край – сумна пустиня…
Лиш ти стоїш, як та твердиня,
О рідна мово, скарбе мій.
