Да давай, мати, давай: Вірш

Да давай, мати, давай, гой,
Да давай мати, давай,
Меншиї ни зоставляй.

Меншая ни стараласа, гой,
На печи витягалася.

На печи кросна ткала, гой
На полицу ноги клала.

На полицу ноги клала, гой
Із полици хліба крала.

Давай, мати, рогожу, гой
І ще дочечку гожу.

Рогожею обинутиса, гой
А до дочки пригорнутися.

Давай, мати, радно, гой
Шоб штири ноги лягло.

А п’ятая комишина, гой
Шоб радно ворушила.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Да давай, мати, давай":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Да давай, мати, давай: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.