Да вари, мати, вечеряти: Вірш

“Да вари, мати, вечеряти:
На сторожу загадали”.
“Кажи, синку: коня нема”.
“Казав, мамцю, не раз, не два,
Що в козака коня нема;
Да мені коня в скарбу дають,-
На сторожу висилають”.
“Да вари, мати, вечеряти:
На сторожу загадали”.
“Да кажи, синку: сідла нема”.
“Да казав, мамцю, не раз, не два,
Що в козака сідла нема;
Да мені сідло в скарбу дають,-
На сторожу висилають”.
“Да вари, мати, вечеряти:
На сторожу загадали”.
“Да кажи, синку: нагайки нема”.
“Казав, мамцю, не раз, не два,
Що в козака нагайки нема;
Да мені нагайку в скарбу дають,-
На сторожу висилають”.
Ох, заслали на сторожу,
В чисте поле на могилу.
Пущу коня на долину,
А зброєньку повішу на ялину,
А нагаєчку на дубочок –
Сам ляжу спати на часочок.
Щасливая годинонька,-
Аж приходить дівчинонька;
Виламала черешеньку
Да вдарила по личеньку,
Да вдарила по білому –
Затужила по милому:
“Встань, козаче, годі спати,
Турки ідуть, коня займуть,
Коня візьмуть до прилуки,
Тобі зв’яжуть назад руки.
Коня візьмуть – другий буде,
Тебе візьмуть – вже ж не буде!..”