Дала мені мати корівоньку
Та на мою бідну головоньку.
До корови треба рано встати,
А я люблю до полудня спати.
Ой, виломаю з тину хворостину,
Та й пожену корову в дубину:
“Ану, ану, корово, до вовка,
Буде моя спокійна головка.”
Я ж думала, що музики там бубнять,
А то вовки корову мою дублять.
Я ж думала, що вовченьки з постом,
Вони з’їли коровицю з хвостом.
