Дала с мене моя мамо за Дунай, за Дунай,
Тепер собі моя мамо подумай, подумай.
Дунаю не переплисти, ані не перебродити,
Не буду тя моя мамо вовіки видіти.
Дала с мене моя мамо задуж молодую,
Як тую конопельку в воду студеную.
Ой, як тяжко конопельку в сирій воді гнити,
А ще тяжче молоденькій на чужині жити.
Дала с мене моя мамо за високі гори,
Не дала с ми більше ніц, тільки одні бджоли.
А бджоли ся розлетіли, я ся бідна лишила,
Щоби мені бідна доля головоньку сушила.
