Хто Беатріче в колі пань спізнає —
Той знайде шлях до вищої мети;
Хто ж їй під ласку зможе підійти —
Хай в небо той подяку посилає.
Її красу чеснота захищає
Від заздрості і чаду суєти,
А це любов примушує цвісти
I віру, і надію окриляє.
В її поставі скромно чепурній
Чесноти, повні лагідного сяння,
З її принад беруть зачарування.
I як нема її в юрбі гучній,
Ті, що думки пошлють наздогін їй,
Зворушені, зітхають од кохання.
Переклад М. Вороного
