1] О вбога благородносте, в нас кревна!
2] Що ти живеш між вихвалянь і слав
3] Тут, де любов у нас не дуже ревна, —
4] То зовсім я б тому не дивував;
5] Бо навіть там, де шлях нам сяє в очі,
6] У небі тобто, славу сам я слав.
7] Ти, як той плащ, що все стає коротший,
8] І, як щодня не піклуватись ним,
9] То ножиць час втина його охоче.
10] На “ви”, як перший звик звертатись Рим,
11] Хоч згодом чемність ця не раз ламалась,
12] Поклав початок я словам своїм;
13] А Беатріче осторонь всміхалась,
14] Мов та, що, пишуть, кашель стався їй,
15] Коли Джіневра вперше завагалась.
16] Отож почав я так: “Ви — батько мій,
17] Ви піднімаєте мене над мене,
18] Ви розрішаєте язик німий!
19] Тече струмками стількома шалене
20] Радіння в розум, що воно б могло
21] Ще трохи — і розхлюпатись, вогненне.
22] Скажіть, моє кохане джерело,
23] В якій сім’ї й коли вам повне чару
24] Народження відзначене було?
25] Скажіть і про Йоаннову кошару:
26] Яка була вона і хто в ній був
27] Шанований найбільш на всю отару?”
28] Я бачив, як той світоч спалахнув,
29] Зрадівши, навстріч запитанням ясним, —
30] Так жар шугнув би, щоб вітрець дмухнув, —
31] І, ставши для очей ще більш прекрасним,
32] Почав ще краще мову дорогу,
33] Але наріччям не цілком сучасним,
34] Із слів: “Відколи вість приніс благу
35] Архангел, поки я не народився
36] В тієї, що на райському лугу,
37] Яркий планети пломінь розгорівся
38] П’ятсот, і п’ятдесят разів, і три,
39] Бо лапам Лева пломінь цей корився.
40] І там, де роду нашого двори,
41] Оселя кам’яна стояла рідна,
42] Звитяжці гонів там беруть дари.
43] Та й годі з тим, хоч відповідь ця бідна:
44] Бо хто й звідкіль діди мої були,
45] Про те мовчати — річ пристойна й гідна.
46] Ті, що тоді носить мечі могли,
47] Від Марса до Хрестителя п’ятині
48] Дорівнювали тим, що в вас жили.
49] І чиста кров, в яку од зайд з Фіггіне
50] Й Чертальдо нині вмішано чужу,
51] Струміла в кожному городянині.
52] О, якби той, про кого я кажу,
53] І далі б оселяв свій дім бруднючий,
54] Ви б у Галуццо провели межу,
55] Щоб не устряг між вас селюк смердючий
56] Із Агульйоне з Сіньєю, ділок,
57] До всього, що не так лежить, жаднючий.
58] Коли б народ, що робить хибний крок,
59] На кесаря уважно озирнувся,
60] Як мати на улюблених діток,
61] Додому б, в Сіміфонте, повернувся
62] Котрийсь із флорентійських торгашів, —
63] Там в нього батько, жебраючи, гнувся,
64] Рід Конті б Монтемурло не лишив,
65] Як Черкі рід, — Аконської округи,
66] І Бондельмонте б в Вальдігр’єве жив.
67] Тяжкі від люду прийшлого наруги
68] На місто завжди будуть зле впливать,
69] Як надмір страв на шлунок недолугий.
70] Та й бик сліпий не може так стоять,
71] Немов сліпе ягня; твердою сталлю
72] Єдина шпага б’є певніш за п’ять.
73] Коли ти звернеш зір на Урбісалью,
74] На Луні, на падіння їхнє (та
75] Судьба чига на К’юзі й Сінігалью),
76] То вздриш, що вихор той, який зміта
77] З землі роди прадавні, — не дивниця,
78] Коли зникають і значні міста.
79] Як ви, колись і ваше все скінчиться,
80] А здасться вам щось вічним, то хіба
81] Недовгістю життя все роз’ясниться.
82] Як небо Місяця то погреба,
83] То оголяє береги без впину,
84] З Флоренцією чинить так судьба.
85] Тож не дивуй, коли згадаю, сину,
86] Я давніх флорентійських городян,
87] Що й слава їх лягла вже в домовину.
88] Я бачив Кателліні славний стан,
89] Філіппі, Угі, Гречі, Альберікі,
90] Орманні — ще поважних громадян.
91] Я бачив ще роди старі й великі
92] Делла Санелла і дель Арка теж,
93] Ардінгі, Сольданьєрі та Бостікі.
94] Край брами, де тепер тягар без меж
95] Нової зради, що під ним потоне
96] Ваш корабель, хоч як за ним не стеж,
97] Жили там Равіньяні — в їхнім лоні
98] Зароджені були й граф Гвідо, й рід
99] Високого старого Беллінчоне.
100] Рід делла Пресса знав, як править слід,
101] А Галігайі вже свій меч жорстокий
102] Вкривали золотом після побід.
103] В гербах же білячий був стовп високий;
104] Ще славилось сімейство не одне,
105] Що згодом з мірок в них палали щоки.
106] Стебло Кальфуччі вже було міцне,
107] А місце в уряді вже намічали
108] Для Сіці й Аррігуччі визначне.
109] Скількох я бачив, що в ганьбі кінчали —
110] З пихи, а куль кошниці золотих
111] Кошару міста рідного вінчали.
112] Такі були й батьки старезні тих,
113] Хто, поки церква в вас без пастуха є,
114] Жере й жиріє на стадах людських.
115] Стоклятий рід, що, мов дракон, карає
116] Тих, хто тіка, а хто покаже зуб
117] Чи гаманець, до тих ягням стихає,
118] Уже з таких підносився халуп,
119] Аж заперечив Убертін Донато,
120] Щоб тестя поріднив із ними шлюб.
121] Вже Капонсакко вивів на Меркато
122] Рідню із Ф’єзоле й уславивсь там.-
123] Жили статечно й Джуда, й Інфангато.
124] Вір правди неймовірної словам:
125] Заходили тоді ще в місто з брами,
126] Що делла Пера звалася ім’ям.
127] Всі ті, хто ходить з пишними гербами
128] Великого барона (у юрби
129] Став звичай відзначать Фому згадками),
130] Від нього мали рицарство й скарби,
131] А йдуть з юрбою, що безтямно суне,
132] Хоча він їм і дав свої герби.
133] Були вже Гвальтеротті й Імпортуні, —
134] Якби ще не нові сусіди ті,
135] То Борго міг би дякувать фортуні.
136] Ще дім, де вам вчинилось зло в житті,
137] Бо вас понищив гнів той справедливий
138] І зникли давні звичаї святі,
139] Був повен домочадцями, щасливий.
140] О Бондельмонте! Зле повівся ти,
141] Що, на чужу пораду, став зрадливий!
142] Хто нині тужить, щастя б міг знайти,
143] Втопи тебе Всевишній в Еми вирі,
144] Коли ти в місто вперше мав зайти.
145] А то на кам’яній плиті в офірі
146] Флоренція здала твоє життя
147] На згадку про літа, прожиті в мирі.
148] При людях цих і схожих бачив я
149] Флоренції таку спокійну долю,
150] Що прикре не з’являлось почуття.
151] При людях цих я бачив славу й волю,
152] Лілея ж гордо маяла до хмар,
153] А не тяглась повержена по полю
154] Й не стала ще червоною від чвар”.
