1] Є в Пеклі місце, зване Лихосхови,
2] Залізних тонів муром кам’яним
3] Оточене; таке ж воно й з основи.
4] А посередині, у долі тім,
5] Глибока та широка є криниця, —
6] Про неї я пізніше розповім.
7] У тому поясі, який тісниться
8] Поміж криницею й підніжжям скель,
9] Аж десять більших виїмів гніздиться.
10] Як силами навколишніх земель
11] Круг міста риють більші й більші ями
12] На оборону мурів та осель, —
13] Вид у ровів і тут такий же самий,
14] Як і по наших замках та містах:
15] Висять мости для ходу над ровами.
16] Так і по схилах тут, і по ровах
17] Із гострих скель проходи утворились,
18] Що до криниці свій проклали шлях.
19] Ми й стали тут, як скинуті лишились
20] Зі спини Геріона, і пішов
21] Поет наліво звідти, де спинились.
22] Йдучи, я вправо зрів новий захов,
23] Нових мучителів, нові страждання,
24] Які наповнювали перший схов.
25] Там чулось голих грішників ридання;
26] Багато з них назустріч нам ішло,
27] А інші — швидше нашого ступання.
28] Так римляни роздвоїли жерло
29] Моста на час святого ювілею,
30] Щоб тісняви між піших не було,
31] Й прочани струминою однією
32] До замку й до Петра туди текли
33] І другою вертали течією.
34] І тут, і там — я з хмурої скали
35] Спостерігав, як не один рогатий
36] Шмагав нещадно ззаду тих, що йшли.
37] Ах, перший же удар мастив так п’яти
38] Нещасним, що не важились вони
39] Ні другого, ні третього чекати.
40] Із тіней хтось наблизивсь до стіни,
41] І тут же я почав у думці ритись:
42] “Чи не здибавсь мені вже цей сумний”.
43] Я зупинивсь, щоб краще роздивитись,
44] І мій вожай ласкавий дуже був,
45] Мені дозволив трохи відступитись,
46] Батожений цей голову нагнув,
47] Ховаючись, та прогадав, похмурий,
48] Бо я сказав: “І що ти цим здобув?
49] Ні, не змінив своєї ти натури,
50] Венедіко Каччанеміко; гріх
51] Який привів тебе на ці тортури?”
52] І тінь мені: “У підземеллях цих
53] Ти нагадав мені старі оселі
54] Й людей, моєму серцю дорогих.
55] Я той, хто раду дав Гізолабеллі
56] Повірить в те, що обіцяв маркіз.
57] То все брехня про зганьблені постелі.
58] З болонців не один я впав униз, —
59] Тут стільки наших загнано в закути,
60] Що чуєм ми силенну силу слів,
61] Які й од Савенни до Рено чути.
62] Якби цьому взнать докази схотів,
63] То скупість серця прагни не забути”.
64] І чорт його тут батогом огрів,
65] Гукнувши: “Годі, бандуре огидний,
66] Вперед! На продаж тут немає дів!”
67] Я озирнувсь, де був учитель гідний,
68] І ми невдовзі з ним дійшли туди,
69] Де висувавсь уступ гребеневидний.
70] Ми легко піднялися до гряди
71] І рушили по ній у праву руку,
72] Лишаючи цю яму назавжди.
73] Коли звелись на мостову ми злуку,
74] Над шляхом, що був страдникам сумним,
75] Вожай сказав: “Постій і глянь на муку,
76] Яка тяжить над грішним людом цим,
77] Ти ще не бачив, що це тут за люди,
78] Бо йшов із ними в напрямі однім”.
79] Під арку глянувши між скельні груди,
80] Відразу я помітив одного,
81] Що наче зневажав тягар осуди.
82] І вождь сказав без розпиту мого:
83] “Іде великий приклад страстотерпцям:
84] Ані сльози в очах сухих його.
85] Мов рицар виступає перед герцем!
86] Це той Ясон, що золоте руно
87] Узяв у колхів розумом і серцем.
88] Він перш до Лемносу привів судно —
89] А там порізали всі гнівноокі
90] Жінки чоловіків не так давно.
91] Пустивши в хід дари й слова високі,
92] Він звів там Ізіфілу чарівну,
93] Якою сестри зведені жорстокі,
94] Й лишив її вагітну й самітну.
95] Тож мука ця за гріх той знаменитий,
96] Ще й помста за Медею навісну.
97] Із ним ідуть всі інші дурисвіти.
98] Та досить роздивлятись перший діл
99] І тих, кого припало тут зустріти”.
100] Туди ми вийшли вже, де другий схил
101] Перетинався стежкою вузькою,
102] Де на мосту лежав прадавній пил.
103] Тут чулись дужі пирхи над юрбою,
104] Що повнила собою другий рів
105] Й себе вдаряла власною рукою.
106] На вінцях же смердючий глей осів
107] Од випарів, що знизу йшли, зісподу,
108] І для очей нестерпні, й для носів!
109] Тут дно було тьмянисте, як в негоду,
110] Й, щоб яму всю належно озирнуть,
111] Мостом зійти ми мали по проходу.
112] Тих місць ми досягли, куди, мабуть,
113] Гній звезенб з усіх відхідків світу,
114] І грішники в тім смороді гниють.
115] І тінь побачив я суціль облиту,
116] Немов хто гряззю голову обдав,
117] Й не знать, чи має маківку він бриту.
118] Гукнув мені він: “Може, ти гадав
119] Побачити в мені найбільш брудного?”
120] І я йому: “Як вірно я вгадав,
121] Тебе колись я бачив, та сухого
122] Алесьйо ж бо Інтермінеллі ти,
123] Тож і дивлюсь: караєшся ти строго”.
124] Й себе він по макітрі ну товкти:
125] “В усьому винні ті слова лестиві,
126] Що мій язик не втомлювавсь плести”.
127] Сказав вожай мій: “Очі неслізливі
128] Вниз опусти й знайди в юрмі тісній,
129] Яка так терпить кари справедливі,
130] Бридку задрипу в сморіднім багні,
131] Що дряпає собі лице руками
132] І то підскоче, то впаде у гній.
133] Таїс-блудниця то з її речами.
134] Як мовив гість: “Чи я годжусь тобі?”
135] Вона: “Ти чудо між чоловіками!”
136] Та досить бачили ми в цій юрбі.
