1] Як під коханою листвою птиця
2] Біля гнізда, де сплять її пташки,
3] Коли в нічній пітьмі усе таїться,
4] Побачить прагне любі голівки
5] Й летіти добувати їм сніданок —
6] Обов’язок приємний, хоч тяжкий, —
7] І нетерпляче жде на світлий ранок,
8] Коли, прокинувшись, її сім’я
9] Зустріне щебетом ясний світанок, —
10] Так, випроставшись, владарка моя
11] Туди дивилась у задумі й мрії,
12] Де йшло повільніш сонце іздаля.
13] Я вздрів її в непевності й недії
14] І став, неначе той, хто жде чогось
15] І втишується у твердій надії.
16] Мені недовго ждати довелось:
17] Минуло часу зовсім небагато,
18] А полум’я у небі зайнялось.
19] І Беатріче мовила: “Йде свято
20] Звеличення Христа, й побачиш плід
21] Кружіння сфер, що вертяться завзято”.
22] І так, здалось, палав у неї вид,
23] І світлі очі так її раділи,
24] Що мови я згубив останній слід.
25] Як Трівія свій усміх заяснілий
26] Під повню вічним німфам посила,
27] Які по небу сфери всі скрасили,
28] Так сонце над зірками без числа,
29] Світило всім од пломеня святого,
30] Як наше сонце — факелам з срібла.
31] І річищами сяєва живого
32] Пливла осяйна сутність у мій зір,
33] Аж нестерпучою була для нього.
34] О Беатріче, любий проводир!
35] Вона сказала: “Владна й над тобою
36] Чеснота, владарка світів і зір.
37] Тут — Всемогуття з Мудрістю святою,
38] Що поміж небом і землею шлях
39] Відкрили всім, омріяний журбою”.
40] Як полум’я, рвучись у хмар жмутах,
41] Не вверх іде, а, всупереч природі,
42] Спадає раптом у наземний прах,
43] Так розум мій у любій насолоді,
44] Що переріс свою звичайну грань,
45] Не зна, що стало з ним при цій нагоді.
46] “Розплющ-но очі і на мене глянь!
47] Бо витримаєш ти мою усмішку,
48] Коли побачив стільки святкувань”.
49] Я був, як той, хто геть забув ще в ліжку,
50] Що снилось уві сні, й тепер дарма
51] Силкується згадати сну хоч кришку.
52] Жадану щедрість я відчув — сама
53] Така була, що не зітреться з книги,
54] Де забуття минулому нема.
55] Хай славних язиків зберуться здвиги,
56] Хай їх, годованих на молоці
57] Полімнії й сестер, звезуть квадриги,
58] Хай прийдуть всі допомагать митці, —
59] На частку й тисячну не оспіваю
60] Святу усмішку на святім лиці.
61] Отож в години змалювання Раю
62] Стрибком веде свята поема нить,
63] Долавши на шляху завад без краю.
64] Хто смертний той хребет згада на мить
65] І ту вагу, яка лежить на ньому, —
66] Не дорікатиме, що він тремтить.
67] Біда у хвилях човнику малому,
68] Коли під кілем плин на піну збивсь,
69] Біда й людині в випадку страшному.
70] “Чи так ти вже у вид мій залюбивсь,
71] Що й не помітив чарівного саду,
72] Який під променем Христа розвивсь?
73] Там роза, що дала всім на відраду
74] Святому Слову плоть, лілеї там,
75] Чий аромат несе благу всім раду”, —
76] Так Беатріче; я ж її словам
77] Йдучи услід, до бою сил надати
78] Хотів своїм кволіючим очам.
79] Як промінь сонця в окрай хмар розтятий
80] Колись-то дозволяв квітчастий луг
81] Затіненому оку показати,
82] Вогнів побачив я великий круг,
83] Освітлений яскравим сяйвом дужним,
84] Не бачачи джерел осяйних дуг.
85] О благосна чесното, над навкружним
86] Ти піднеслась, щоб місце дать мені
87] Й моїм очам, вже не таким потужним.
88] Красива квітка — їй я ночі й дні
89] Моливсь — своїм іменням спрямувала
90] Мій дух на найвеличніші вогні.
91] І пара моїх світел змалювала
92] Усю красу і радісність зорі,
93] Яка владає й тут, як там владала,
94] Коли, покинувши глибин краї,
95] Вінцевий пломінь, рухом опоясним
96] Обнявши миттю, закружляв її.
97] Мотив, що здався б на землі прекрасним,
98] Тут гуркотав би як оглушний грім,
99] Хоч там би видався для душ незгасним, —
100] Як порівняти з співом голосним
101] Кіфари ніжної з вінця в сапфірі,
102] Що небо ним сапфіріє святим.
103] “Я — ангельська любов і в’юсь в ефірі
104] Круг радості, яка прийшла до нас
105] Із чрева, що за сховок стало вірі,
106] І витимуся, владарко, весь час,
107] Аж поки здійснюється неба мрія,
108] Й до нього йдеш за сином, що всіх спас”.
109] Так голос колового іскровія
110] Виводив, хором духів огняних
111] Оспівувалась пресвята Марія.
112] А царська мантія на світових
113] Плечах, під Божих подихів потоком
114] Пекучіша й живіша за живих,
115] Над нами простиралась у глибокім
116] Просторі, що звідтіль, де я тримавсь,
117] Кінець зникав за обрієм широким.
118] Мій зір летіти на сназі не мавсь
119] Увінчаного пломеня слідами,
120] Бо той до сина любого здіймавсь.
121] І мов маля, що до своєї мами,
122] Наївшись, рученята простяга,
123] Бо це природний вияв між чуттями, —
124] В огнях з вершка звелась якась дуга,
125] Й пошана діві, що вони являли,
126] Була для мене вельми дорога.
127] І зараз же вони всі заспівали
128] Небесную царицю ніжно так,
129] Що в пам’ять звуки ці навік запали.
130] О, скільки в зерні видатних ознак
131] Ховають щедрі скрині, звідки вийшов
132] На землю не один розкішний злак!
133] Тут вічним скарбом той себе потішив,
134] Хто в Вавилонському вигнанні лив
135] Горючі за майном, яке залишив,
136] Тут тріумфує, бо його завів
137] Син Бога та Марії до держави
138] Й до давніх і нових учителів,
139] Той, хто трима ключі такої слави.
