1] Повитий в радість мудрий споглядальник
2] Почав так мову у святих словах,
3] Мов добрий та уважний стернувальник:
4] “Ту рану, що Марія у віках
5] Загоїла, — завдати ще й ятрити
6] Тій дано, що сидить в її ногах.
7] А трохи нижче — третій ряд відкритий
8] Рахіллю, що ласкавий зір зверта
9] До Беатріче, як ти мав уздріти,
10] Ревекка з Сарою, Юдіф і та,
11] Яка прабабкою була співцеві,
12] Що для “Помилуй мя” розкрив уста, —
13] Здадуться всі тобі кільцем в кільцеві,
14] Я ж оком кожний теж пройду карниз,
15] Аж поки стане низ кінцем кінцеві.
16] Од лави сьомої угору й вниз
17] Єврейки посідали на сидіннях
18] В яскравім сяйві пелюсткових риз.
19] Помітно змінність в різних поколіннях
20] У вірі у Христа між різних лав,
21] Як вал, що височить на половинах.
22] Де квіт весь розпустився й розплатав
23] Всі пелюстки — собор там розмістився
24] Тих, хто Христового пришестя ждав.
25] Де ж простір поміж дуг ще не закрився,
26] Над чолами сіяє ореол
27] В тих, хто повірив, як Христос явився.
28] В усіх віках уславлений престол
29] Цариці неба й нижчі ще престоли
30] Собою створюють великий мол.
31] Навпроти ж — Іоанн, високочолий
32] Святий пустельник, що, зазнавши мук,
33] Два роки ще топтав у Пеклі доли.
34] А нижче лави у відрубний пук
35] Франціска, Бенедикта, Августина
36] Та інших в’яжуть, як у зграйний звук.
37] Дивуйся ж на дбайливість властелина:
38] Два зори віри в цьому є саду,
39] І кожному в нім— рівно половина.
40] Униз за поділяючу гряду,
41] Яка проходить точно та грунтовно, —
42] Не по своїх заслугах всі в ряду,
43] А по чужих, проте й не безумовно,
44] Бо виправдані душі ці були,
45] Як ще їм правди шлях не сяв любовно.
46] Ти в цім переконаєшся, коли
47] Побачиш зір невинний та чудовний,
48] Почуєш хор дитячий немалий.
49] Не певний ти й в непевності безмовний,
50] Але я визволю від пут, що ум
51] Тебе оплутав, сам облуди повний.
52] Ніяка випадковість дій і дум
53] По всіх просторах вишньої держави
54] Не знана, як і голод, спрага, сум.
55] Одвічний-бо закон порядок правий
56] Установив, і звичаї святі,
57] Немов на пальці самоцвіт яскравий.
58] Тому й дочасний мир у тім житті
59] Не без причин малеча торжествує,
60] На різній пое-ідавши висоті.
61] Той цар, в якого царство розкошує
62] В такій любові, в радості такій,
63] Що їх ніколи і ніхто не вчує,
64] Уми в одраді творячи палкій,
65] Дарує ласку з вибором свободним, —
66] З вас досить висновків у мові тій.
67] Це явлено у мудрістю безоднім
68] Святім письмі, де двоє близнюків
69] В утробі ще сварились один з одним.
70] Тож відзнача роздачею вінків
71] Найвища благодать, з ясним сіянням
72] Вслід ідучи забарвленню висків.
73] Тому-то не за життьовим діянням
74] Щабель розміщення різниться в них,
75] Але різнить за першим спонуканням.
76] На самому початку літ земних
77] Була достатня, щоб спастись, невинність
78] У злуці з вірою батьків старих.
79] У міру, як минала часу плинність,
80] В хлоп’ят невинних біль будив сльозу,
81] Обрізання ж давало силам цінність.
82] Коли вже час зростив нову лозу,
83] То без хрещення іменем Христовим
84] Зосталась та невинність унизу.
85] Поглянь на ту, чиє лице з Христовим
86] Найбільше схоже, і дістанеш сил
87] Іти назустріч святощам Христовим”.
88] Над нею, несеною махом крил
89] Істот, сотворених у верховині,
90] Я бачив дощ з таких сяйних світил,
91] Що все, побачене в світах донині,
92] Немов стопила непрозора мла
93] Перед лицем святої благостині.
94] Й любов, яка нам перша повіла
95] Спів “Радуйся, Маріє-приснодіво”,
96] Простерла перед нею два крила.
97] Святим цим звукам одповів співливо
98] З усіх усюд благословенний двір,
99] Обличчями ясніючи на диво.
100] “Святий мій Отче, що приніс свій зір
101] Вниз ради мене і підвівся з лави,
102] Де радісно вкушав довічний мир, —
103] Який це ангел зору в сяйві слави
104] Не зводить од Царициних очей,
105] З любові, наче з полум’я, яскравий?”
106] Так мовив я й того чекав речей,
107] Якому озорила вид Марія,
108] Мов ранком сонце зірку гаряче.
109] І він мені: “Краси й відваги дія
110] У ньому виявляється без змін —
111] У нас про це можлива тільки мрія, —
112] Дав гілку пальмову Марії він
113] В ту мить, як тягарем вини всієї
114] Себе обтяжить зволив Божий Син.
115] Дивись же й мови дослухайсь моєї:
116] Ось тут сидять патриції значні
117] Побожної імперії цієї.
118] З них двоє — щастям значені, ясні,
119] Посаджені найближче до Августи,
120] Мов корені у розі неземні.
121] Отцеві, що ліворуч, суд стоустий
122] Плода солодкий закидав укус,
123] Бо людству гірко від його розпусти.
124] Отець, що справа, — вільний від спокус
125] Страж церкви Божої, йому-бо саме
126] Ключі від рози передав Ісус.
127] А той, хто перед смертними часами
128] Із днем зіткнувся, для жони тяжким,
129] Звойованої списом та цвяхами,
130] Сидить з ним поруч; вліво ж, поруч з ним, —
131] Той вождь, який приніс колись-то манну
132] Невдячним людям, зрадним і пустим.
133] Насупроти Петра ти бачиш Анну,
134] Що з доччиного ніжного лиця
135] Очей не зводить і співа “Осанну”.
136] Навпроти ж Превеликого Отця
137] Сидить Лючія, що в тяжкі години
138] Була в лісу тобі за посланця.
139] Але збігають сну твого хвилини,
140] Й скінчу на тім. Щоб вийшов добрий шов,
141] Швець кроїть так, щоб стало шкуратини.
142] Спрямуймо зір очей на Пралюбов,
143] Щоб, мавши змогу ближче придивитись,
144] Ти скільки змоги в блиск її зайшов.
145] Та щоб тобі не ззаду опинитись
146] І щоб не марно крилами махать,
147] Повинні ми про ласку помолитись.
148] Молитись тій, хто дасть нам благодать.
149] За мною йди з любов’ю, без вагання,
150] Щоб од молитви серцем не відстать”.
151] І він почав таке святе благання.
