1] “Трядут хоругви к нам владики Ada”
2] Все ближче; подивись лишень на знак, —
3] Сказав учитель, — де його громада”.
4] І як, коли б у хмарах день побляк
5] Чи відійшов би з нашої півкулі,
6] Ледь бачимо здаля верткий вітряк, —
7] Побачив я будову в свисті й гулі
8] Й сховавсь од вітру за вождя в імлі,
9] Немов у найнадійнішій притулі.
10] Люд грішний в неймовірному числі —
11] Аж лячно в римах це віддать словами, —
12] В льоду стирчав соломинками в склі.
13] Хто лежачи, хто випроставшись прямо,
14] А хто сторчком, ногами догори,
15] Або упершись в маківку п’ятами.
16] Коли без слів прийшли ми до гори,
17] Учитель, показать мені схотівши
18] Того, хто гарним був у час старий,
19] Ступив набік, мене вперед пустивши,
20] “Ось Діте, — мовив він, — і ось той рів,
21] Де ти подужчаєш, все оглядівши”.
22] Як раптом захолов я й остовпів,
23] Читачу, не питай: я весь стенувся,
24] Розповісти — не вистачило б слів.
25] Не чувсь я мертвим, та й живим не чувся.
26] Збагнеш ти й сам, що я переживав,
27] Коли й життя, і смерті враз позбувся.
28] Володар найсумнішої з держав
29] Був до середини грудей в крижині.
30] Гігантові я б скорше дорівняв,
31] Аніж гігант руці його єдиній;
32] Тепер вже можеш сам ти справу здать,
33] Який він весь, умерзлий у льодині.
34] Якщо він на Творцеву благодать
35] Звести смів погляд, повний люті й крові.
36] То скільки зла від нього треба ждать!
37] Я з подиву позбувся навіть м©ви,
38] Побачивши на ньому три лиця!
39] Той вид, що спереду, — увесь багровий,
40] Два інші йшли від шийного кільця
41] З обох боків і, пересікши міру,
42] Сягали десь під кучмою кінця.
43] З них правий вид мав барву жовто-сіру.
44] Коли ж пройти до водоспадів Ніл,
45] Побачиш лівого обличчя шкіру.
46] Над кожним височіла пара крил,
47] Таких же самих розмірів потрібних.
48] Я в морі не здибав таких вітрил
49] Безперих, на кажанячі подібних.
50] Махаючи весь час на цілий світ,
51] Вітрів він троє створював осібних,
52] Що обвівали без кінця Коціт.
53] І річка аж до дна вся прохолола:
54] Сльозами сходив він на шість ланит,
55] А кожна з пащ, мов терниця, молола
56] По грішнику, — щоразу об коли
57] Душа стражденна тіпалася гола.
58] Передній ще жахливіші були
59] Такі тертя під скреготи зубовні,
60] Що дерли шкіри кусень чималий.
61] “Той, угорі, що терпить кару вповні, —
62] Сказав мій вождь, — то Юда Іскарйот,
63] В зубах он голова, а решта — зовні.
64] А в тих обличчя видно без турбот:
65] У чорній пащі ти он бачиш Брута, —
66] Він корчиться увесь, та зціпив рот.
67] А в Кассія статура краще скута.
68] Та сутеніє вже; в дорогу час.
69] Вся хлань тобою бачена і чута”.
70] Звелів тримать за шию, як за пас,
71] А сам, обравши місце й мить належні,
72] Щоб груди помах крил розкрив для нас,
73] Вчепився в шерсть почварі, обережні
74] Зробивши рухи, і притик в притик
75] Ввійшов крізь шпару у льоди сумежні.
76] Коли ж туди продерлись ми, де бік
77] Поволі обертається на ногу,
78] Він головою аж до п’ят приник
79] І, наче відчуваючи тривогу,
80] Поповз по шерсті знову серед тьми,
81] Знайшовши, мабуть, правильну дорогу.
82] “До мене ближче припади грудьми, —
83] Дихнув мій вождь, як той, що утомився, —
84] Лиш так врятуємось із прірви ми”.
85] В розколину камінну простромився,
86] На край мені він сісти допоміг,
87] Туди ж таки і сам перемістився.
88] Звів очі вгору я, де зріти міг
89] Люцифера таким, яким зрів досі, —
90] Але стриміло знизу двоє ніг.
91] Усі думки мої різноголосі
92] Хай той збагне, кому і невтямки,
93] Яку пройшов я зараз точку осі.
94] “Зведись, — сказав учитель, — шлях тяжкий
95] Поперед нами й довга ще дорога,
96] А сонце вийшло на свої стежки”.
97] Вкруг нас не сяла пишнота чертога,
98] Це скорше був якийсь природний льох,
99] Де струмувала напівтьма волога.
100] “Перш як залишим цю безодню вдвох,
101] Учителю, — сказав я, — на прощання
102] Розвій мій сумнів у словах кількох:
103] Де лід? А він? Чом терпить покарання
104] Він головою сторч? А сонце де,
105] Що вечір вмить змінився на світання?
106] І він: “Ти уявляв, що вождь веде
107] В те місце, звідки вдався до походу
108] На гробака, який у глиб іде?
109] Ти там і був, поки спускавсь до споду,
110] Але там оберт я зробив крутий
111] Куди всі тягарі стримлять ізроду.
112] Півкуля ж, де віднині будеш ти,
113] Зворотна тій, що знала небезпеки,
114] Коли на ній загинув той святий,
115] Що був од всякого гріха далекий.
116] А місце, де стопи твої сп’ялись
117] На це кружало, — спідній бік Джудекки.
118] Світає тут, — там зорі зайнялись.
119] З чиєї ж вовни нам була драбина,
120] Той все стирчить і досі, як колись.
121] Його ввібрала ця от половина,
122] Й земля, яка навколо тут цвіла,
123] Злякавшись, що її ковтне пучина,
124] До нашої півкулі утекла,
125] Підскочивши горою на тій рисці,
126] Де він ввіткнувсь в порожняву жерла.
127] Є недалеко Вельзевула місце
128] Ледь чутне та незриме й потайне,
129] І там, внизу, дзюркоче, як в криничці,
130] Струмочок, продовбавши кам’яне
131] Русло, похоже на тропу зміїну,
132] І це для нас є місце висхідне”.
133] Мій вождь і я зійшли на цю стежину,
134] Щоб вийти з того Пекла до життя,
135] І дуже довго без перепочину
136] Угору йшли, він — першим, другим — я,
137] Аж поки не уздрів я в шпару скелі
138] Усю красу небесного буття.
139] Ми вийшли й зір звели на зорні стелі.
