1] В те вірили народи, нині зниклі,
2] Що шле навкруг любовний шал вгорі
3] Ясна Кіпріда в третім епіциклі.
4] В старих цих заблудах вони, старі,
5] Не тільки їй у пристрастей полоні
6] Споруджували пишні вівтарі,
7] А й матері — вродливиці Діоні,
8] І сину Купідонові, що сів
9] На руки, переказують, Дідоні.
10] Ім’я, з якого я почав цей спів,
11] Тій зірці дано, що з жаги своєї
12] На сонце дивиться з усіх боків.
13] Я, не відчувши, що злетів до неї,
14] Це зрозумів із того, як зросла
15] Ще більш краса володарки моєї.
16] Як видна іскра в полум’ї мала
17] Чи голос вирізняється рухливий
18] З незрушного голосового тла,
19] Помітні стали світлі переливи
20] Світильників у вихорах швидких,
21] Куди, гадаю, вів їх зір щасливий.
22] Холодний вітер, що летить з низьких
23] Зимових хмар чи зримий, чи незримий,
24] Той залічив би до найменш прудких,
25] Хто б глянув, як гірляндами стрімкими
26] Летючі світла кидали танки,
27] Що почались, де линуть серафими.
28] Між духами, яких неслись полки,
29] Бриніла так “Осанна!”, що я досі
30] Бажаю знов почути звук палкий.
31] Один наблизивсь чемно, як велося,
32] Промовив: “Радо зробить наш загал
33] Усе для тебе, що б не довелося.
34] Ми кружимося стежками Начал,
35] У тому ж крузі, крутені, потребі,
36] Що ти про них казав під гул похвал:
37] “Ви, хто думками водить в третім небі…”
38] Зупинимось, любові повні, ми,
39] Якщо приємний спочив наш для тебе”.
40] Звів погляд я поштивий і німий
41] На владарку і з поглядом зіткнувся,
42] Що влив би певність у людські уми,
43] Й до світла я привітного звернувся,
44] І на моїх словах: “Скажіть, хто ви?” —
45] Од хвилювання голос мій здригнувся.
46] Який же спалах радості новий
47] Я вздрів, коли ще сяйво приєдналось
48] До сяйва круг святої голови!
49] Спахнувши, він сказав: “Мені дісталось
50] Недовго жить, а не взяла б земля,
51] То зла, що сталося, тоді б не сталось.
52] Мене відрада світла затуля
53] Від тебе, наче кокон величавий,
54] В шовку якого спить черв’як-маля.
55] Мене любив ти і не без підстави;
56] Якби не вмер я, міг тобі зложить
57] Не листя б — інше щось, гідніше слави.
58] Мене ждав лівий берег, де біжить,
59] У себе Соргу увібравши, Рона, —
60] Коли ж він зможе підо мною жить!
61] Так само й ріг Авзонський, де Катона,
62] Гаета й Барі повняться снаги,
63] А Тронто й Верде обійма корона.
64] Вже на мені вінець був дорогий
65] Земель, де ллє Дунай, з тієї грані,
66] Де поїть він германські береги.
67] А чарівна Трінакрія, у тьмяній
68] З Пакіно до Пелоро течії,
69] Жорстоко Евром мученій, в тумані
70] Не від Тіфея — з сірки надр її,
71] І досі б звикла, що на трон восходять
72] З Рудольфа й Карла в ній сини мої,
73] Якби не кепські власті, що призводять
74] Народ до бунту й вигук: “Бий їх, бий!”, —
75] Як у тому Палермо, завжди родять.
76] Коли б дививсь мій брат вперед, юрби
77] Харциз би каталонських одцурався
78] І через них би не зазнав ганьби.
79] З думками, справді, добре б він зібрався,
80] Судна, що й так обтяжить водну синь,
81] Вантажити над міру б не старався.
82] Скупар, хоч батьку люба широчінь,
83] Хай брав людей на всяку б він посаду,
84] Уважних не лише до власних скринь”.
85] “Тут, де з кінцем початок блага зряду,
86] Гадаю, бачиш добре, як я сам,
87] Велику, нескінченну ту відраду,
88] Яку ти, пане, дав моїм очам,
89] І цінне тим мені твоє прозріння,
90] Що погляд твій належить небесам.
91] Приніс мені ти втіху розуміння,
92] То ще мій сумнів розтлумач мудріш:
93] Чом плід гіркий в солодкого насіння?” —
94] Так я йому, а він: “Ти правду вздриш,
95] Звернувши очі на мої повчання,
96] А ти до неї спиною стоїш.
97] Благий, що цим місцям несе втішання
98] І рух, в тілах великих тих святе
99] На порух обертає призначання.
100] Натури, що призначені на те,
101] Не лиш притулок в мислі досконалій
102] Знаходять, — в ній спасіння їм росте.
103] Що кидається луком в дальні далі,
104] Все опиняється в своїй меті,
105] Немов стріла в призначенім кружалі.
106] Бо небо, де твої лежать путі,
107] Творитиме інакше не тривалість,
108] А нетривкі лиш безлади пусті, —
109] Цього ж не може бути, якщо сталість,
110] Що водить ці зірки, не має вад
111] І Перший не забув про досконалість.
112] Та, мабуть, досить з тебе цих засад?”
113] Я ж: “Ні, не вірю, начебто безсиле
114] Те, що встановлює в природі лад”.
115] Тоді він знов: “Скажи, хіба не миле
116] Життя в громаді для людських сердець?”
117] “Еге ж, — відмовив я, — це зрозуміле”.
118] “А чи здійсниш його, коли Творець
119] Різниць не зробить в різних званні й вмінні?
120] Ні, якщо пише правду ваш мудрець”.
121] Поглибив ще він докази незмінні
122] І закінчив: “Так ось який закон
123] Про різний плід на різному корінні.
124] Народиться тут Ксеркс, а тут Солон,
125] А тут Мельхіседек, а там — той самий,
126] Чий син з-під хмар упав у вічний сон.
127] Круговорот природи, хоч віками
128] На смертний віск печаток тьму поклав,
129] Не робить все ж відміни між домами.
130] І через це від Якова Ісав
131] Різнився сім’ям, хоч з того ж був ложа,
132] Квірин же вбогий Марса батьком звав.
133] Народжена природа всім би схожа
134] Ставала на родительку свою,
135] Коли б управа не втручалась Божа.
136] Ось втеклу тайну ти зловив твою,
137] Та вчу тебе для власної догоди
138] І думку ще одну скажу мою.
139] В незгодної із долею природи,
140] Мов у насіння в ґрунті несвоїм,
141] Бувають завжди слабосилі сходи.
142] Як світ би, рухавшись, у русі тім
143] Спирався тільки на природу праву,
144] Росло б далеко ліпше людство в нім.
145] Призначеного на воєнну славу
146] Ви тягнете до олтарів і ряс,
147] Молитвенику ж даєте державу, —
148] Тому й неправильні стежки у вас”.
