П. Сліпчуку
Низенький, тиха усмішка з лиця
не сходить. А сміється — то від серця.
В високій шапці я зустрів співця:
хто б міг подумать, що він автор «Перця»?
І їй східного він схожий мудреця,
котрий на український дотеп сперся.
Л Лева, чи Осла, чи Горобця
добряче він шпигає під реберця.
Як не сміятися, коли єноти
у нього в байці шпарять анекдоти
п гак дошкуляє звірям гострослов,
що навіть людям завдає роботи,
бо в кожній байці про все те турботи,
що через Глібова заповідав Крилов.
