В літню пору медову
у шкільному саду
я розмову про мову
з дітворою веду.
“От, — кажу я малеча —
мовний вираз візьміть —
брати ноги на плечі,
як його розуміть?”
Стихли всі з настороги,
і хитринки в очах:
“Як це можна, щоб ноги
та були на плечах?”
Оля згадує вечір:
“В нас гімнастка одна
брала ноги на плечі —
майстер спорту вона!”
“Добре, приклад чудовий, —
я втручаюсь на мить, —
вислів нашої мови
тут буквально звучить.
А стосовно до втечі?
Всі ж ви чули, мабуть:
кажуть — ноги на плечі —
споминай, як зовуть!”
Гриць задумався трохи:
“Е-е, немає дурних:
то на плечі не ноги,
а взуття, що на них!”
Бачив діда він змалку:
у путі припече —
черевики на палку —
і завдасть на плече.
Коментуємо жваво
цей дотепний зворот.
Прислухайтесь: цікаво,
як говорить народ!
