Професора Баженова уроки
усе життя я буду пам’ятать.
Байки Крилова повторяли, поки
не навчимося правильно читать.
Професор нас вимовою чіткою
подивувать нагоди не минав:
— Читайте так: “Лозиною гнучкою
на продаж селянин гусей до міста гнав”.
Читаючи, ви уявіть картину:
гусей, і селянина, і лозину.
І я згадав, як дядько Єлисей
наймав підпасичів гонить гусей:
ледь світ в Ромен погнать і дотемна
за двадцять верст вернутися з Ромна.
За те, що віджене гусей Марійка,
дивися, й набіжить якась копійка.
Але “гел-гел” для старшої сестрички
не раз слізьми кінчалося з незвички.
Згадав я на занятті той маршрут
і вже забув, чого сиджу я тут.
Професор бачить: — Митю Білоусе,
куди твої помандрували гуси? —
Певніше я спираюся на парту
від теплого професорського жарту.
А він киває — повторять за ним:
“Таж наші предки врятували Рим!”
Проказую рядок, але на думці
ізнов сестра, окраєць хліба в сумці…
І вже через гусей тих на траві
Ромен і Рим змішались в голові…
Не знаю я, чи справді від навали
спасли ті гуси Стародавній Рим,
а нас від злиднів трохи рятували,
коли я був малим…