Дмитро Білоус – Іван носить плахту, а Настя – булаву: Вірш

Ви чули примовку,
і досі ще живу:
Івaн носить плахту,
а Настя булаву?

Так люди говорять
(і правильно цілком)
тоді, коли в Насті
Іван під каблуком.

А факт історичний
в основі тут лежить.
Загляньмо в минуле —
побачим вочевидь.

На Лівобережжі
у той прадавній час
Іван Скоропадський
став гетьманом у нас.

Любив надмір жінку —
отож не дивина,
що правила Настя,
вродливиця-жона.

Вона і в державні
втручалася діла.
Тож Настина влада
безмежною була.

Й пішло поміж людом
(бо видно ж наяву):
lван носить плахту,
а Настя булаву!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Дмитро Білоус – Іван носить плахту, а Настя – булаву":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Дмитро Білоус – Іван носить плахту, а Настя – булаву: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.