В майстерні вже не перший рік
Працює він зразково.
О, дід Михайло — колісник!
Колгоспний, одне слово.
Легкі, дебелі ободи,
А спиці — блискавиці!
Таких коліс — район пройди —
Нема. Летять, як птиці!
Наш дід в роботі день при дні —
Та ще ж і як працює!
«Не так багато й літ мені»,
Про себе метикує:
«Отак подумать: все у вись
Іде, мов буйна парость.
Героєм Праці ще, дивись,
Зроблюсь і я на старість».
Шумить пшениця колосом,
А жито аж гуде,
І раде сонце колесом
По небу вгору йде.
— На вас і вгомону нема,—
Часом онук сварився,
А дід до нього жартома:
— Та ще й не наробився!..
Тут діло тонше волосу,
Тут душу, брат, вклади.
По стуку, як по голосу,
Своє пізнаєш колесо,
Бо цока влад завжди..
— Дід спиці перемічує,
Ладнає ободи.
Медаль його одсвічує
— За доблесні труди!
Хоч там палій по світові
Пускає дим і чад,
Та колесо, брат,
дідове Не крутиться назад!
