Т. Сергійчуку
Є речі на світі суціль загадкові:
звідкіль срібні цоки в звичайній підкові?
Поляже козак, повний сили і моці, —
звідкіль людські сльози в коневому оці?
Головоньку клонить… Жалобна година…
Казав було батько: “Не кінь, а людина”.
Недарма в народі говориться, синку:
“Козацькії коні не топчуть барвінку…”
А я не спитав, хоч ішли тоді поряд:
“Скажіть мені, тату, чому так говорять?”
