Не буду зайвого торочить,
щоб не сказали: чув десь дзвін…
Є вираз: голову морочить.
Але звідкіль походить він?
На це знавець лінгвіст-історик
відкаже (сумніву нема):
“Морочить — це від слова морок,
а морок — це туман, пітьма”.
Тоді й синоніми нам стануть
ясніші — що вже говорить —
такі слова, як затуманить,
як спантеличить, одурить.
Отож коли підкреслить хочуть,
що водить хтось когось за ніс —
“От, — кажуть, — голову морочить,
ошукує, як сущий біс!”