Дмитро Білоус – Пеня: Вірш

Пригода ця була насправді,
Хоч вельми дивна взагалі.
На дівчину було податок
Накладено в однім селі.
І тож придумали служаки,
— (Такого ще не бачив світ),
Бо той податок за бездітність
— На дівчинку, якій… п’ять літ!
Ну, коли сталася помилка
— То виправте — і хай їй грець!
Ні, почалася тяганина,
Бо появився… папірець!
І фінагент — дебелий дядя
— Приходить мало не щодня
З тим папірцем: «Платіть негайно,
А не заплатите — пеня!»
Давно в сільраду і в фінвідділ
Пішла заява звідсіля:
«Як ухитрились ви податок
Нарахувати на маля?!»
Та фінагент — на цей раз жінка
— Нагадування знов несе:
«Платіть, а ні — пеня ростиме!»
Мовляв, положено — і все.
Й пішла. В Наталиної ж мами
Щось на душі важке й гірке:
— Пеня…— зітхнула.— Ти ж хоч
знаєш Наталю, що воно таке?
— Аякже, знаю! — без запинки
Відповідає дошкільня:
— Як дядя був, то пень приходив,
А стала тьотя — то пеня!