Змалку я любив село,
де дядьки на всьому знаються.
І цікаво нам було,
як вони перемовляються.
Хто яких вживає слів,
як у речення їх зв’язує.
Ось розмову двох дядьків
третій дядько переказує:
“Хто тобі, — ка’, — молотив?”
Ка’: “Семен Пацула з Миною…”
“Скільки ти, — ка’, — заплатив?”
Ка’: “Три пуди з половиною…”
Замість “каже” — просто “ка’”:
Курманівська мовна з’явинка —
колоритна, слобідська,
як у Квітки-Основ’яненка!
