Лелека щось вицокує,
з’явившись на Сулі
“Стоїть гора високая… —
співають у селі —
Край берега, у затишку,
прив’язані човни;
а три верби схилилися,
мов журяться вони…”
До сліз щемлива пісенька
хвилює раз у раз:
усе таке самісіньке
край берега у нас.
Все, як у пісні Глібова, —
гора, човни, гаї…
Часом не на Сулі, бува,
написано її?
Та хай не цьому лугові
судився цей мотив,
хай Глібов пісню Бугові
чи Снову присвятив —
летять птахи із вирію,
на крила налягли.
А я пейзаж примірюю
до рідної Сули.
