Дмитро Білоус – Таємниця звичайного слова: Вірш

Я запитую учнів,
чом рослина будяк,
красень гордий колючий,
називається так?

Запитально дивлюся,
раптом чую:— Будяк? —
обізвалась Ганнуся, —
Бо росте він будь-як!

— Молодець ти, що маєш
власну думку про це.
Але зараз узнаєш,
звідки дивне слівце.

У Франка є це слово
в написанні бодяк.
Може, це випадково?
Ні, не просто це так!

В слові кожна карлючка
мов підказка, мов код.
Я згадав, що колючка
по-болгарському — бод.

А рогами колоти —
по-російськи — бодать
(не лише поліглоти
можуть щось розгадать!).

Мови дивний разочок
нам підказує, як
слів сукавсь мотузочок:
бод, бодяк і — будяк!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Дмитро Білоус – Таємниця звичайного слова":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Дмитро Білоус – Таємниця звичайного слова: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.