Я радий, що ти, Тарасику,
так підріс і так зміцнів,
що читаєш нашу класику
і сьогоднішніх співців.
Мов стрибком ловця обачного
ти за роги взяв бика.
А давно питав “клумачного”
у бабусі словника?
Нині клунком не врятуєшся,
бо словник важенний — страх!
той, що ним ти користуєшся —
в одинадцяти томах.
Букви золотом відтиснено:
кожне слово — золотник.
Між братів-народів визнано
український наш словник.
Мово, ти — відкрита часові,
мужня, ніжна і дзвінка;
муки, помисли Тарасові,
серце Лесі і Франка.
Скільки сонця полудневого
у Тичининській добі!
Скільки сяєва Вишневого,
співу Рильського в тобі!
Я радий, що ти, Тарасику,
так підріс і так зміцнів,
що читаєш братню класику
і сьогоднішніх співців.
Бо гордиться Батьківщиною
кожен сущий в ній язик.
Дух братерства, дружбу щирую
прославляє наш словник.
Не пусті красиві видива,
не словес примхлива гра.
В ньому сталь аустенітова,
поклик Тронки Гончара.
Нe реклам вогні неонові —
спів у серці й на устах.
А рядки — як шви Патонові
в наших зоряних мостах!
