До газети з різних місць
гострі йдуть сигнали.
Що не лист — тривожна вість:
справу занедбали.
Пишуть люди неспроста, і газета сміло
шле у відомство листа, вимагає діла.
Але там сидить Круглій,
відомчий «дозорець»,
знаменитий водолій,
справжній крючкотворець.
Щоб нічого не робить
(бо не важко й схибить),
шле він відповідь:
«Зміцнить, подолать, поглибить».
Злива слів. Бо нічим крить.
Тупцювання мляве.
Але як цей стиль змінить?
Як поліпшить справи,
коли там засів Круглій,
відомчий «дозорець»,
знаменитий водолій,
справжній крючкотворець?
Не пускать на волю хвиль
мислячих убого.
Треба тут мінять не стиль,
а його самого!
- Наступний вірш → Дмитро Білоус – Слимакові принципи
- Попередній вірш → Дмитро Білоус – Люлі, синочку