Прислухаємось до слів потроху.
Часом кажуть про якихсь друзяк:
“Звикли жити па широку ногу,
розкошує так тепер не всяк!”
Що то за нога така широка?
Де у нашім вислові взялась?
Дошукатись — немала морока,
а бува, і встановити зась.
Треба знать середньовічну моду
і тодішніх багачів буття:
у Європі моді на догоду
величезне шилося взуття.
Це взуття носили і слов’яни,
козиряла в нім усяка знать:
що ботинки довші — більше шани,
можна багача по них пізнать.
Як, бувало, йде цабе велике —
зразу видно, що воно “з панських”:
ледве не з півметра черевики,
широко ступати треба в них!
Щоб ходить зручніше — неодмінно
мали щось робити мудраки:
в носаках тримать набите сіно
або ще загнути носаки.
У Парижі про панів великих
і сьогодні можна ще почуть:
“О, ці мають сіно в черевиках!”,
тобто добре, в розкоші живуть.
Тож і ми простежить маєм змогу
і потвердити для читачів:
вислів жити на широку ногу
породила мода багачів.
Є вона й сьогодні, рать не боса,
правда, вгору носака не пне.
Але глянь: іде, задерши носа,
або, ще як кажуть, кирпу гне.
