Білявий котик проситься до хати:
– Чого, котусю, ти такий сумний?
Давно не їв чи ніде спати,
Чи утомився, йдучи з далини?
Замуркотів малий: – О люди!
І сон, і втома якось промине,
Поїсти я і сам десь роздобуду,
А от якби погладив хто мене.
- Наступний вірш → Дмитро Чередниченко – Квітка на іменини
- Попередній вірш → Дмитро Чередниченко – І гори – на весь світ
(Оцінок ще немає)