Білий дід
у білому ромені
удові ворожить,
круном нього
біле козенятко
без вірьовки ходить.
Кинув карти на Івана,
чисту правду каже.
Що далекая дорога
Йванові лежить,
що таїть на серці
він любов велику
й дума про кохану,
що бажання
сповниться вдовине –
і вона діждеться
гостя у свій дім.
Молодіє удовиця,
а у діда
сльози падають роменом.
І ніхто не знає,
скільки утаїв
біди чужої
він на своїм полі –
білий дід
у білому ромені.
