Так довго ідемо,
а сонце
пересохло на спрагу.
Присядьмо в червоних маках
чи в білих ромашках,
попиймо води із глека
та й пошукаємо
пташку.
Перейдемо поле,
де мудреці дрімають,
і спустимось
босоніж до річки,
яка поховала
багато човнів…
Як побачимо квіти,
зайдемо у кущі
і знайдемо волохате
гніздечко,
повне біленьких яєчок.
Може, тут
наша пташка живе,
яку ми так довго
шукаємо.
Посидьмо в човні,
не полохаймо
пташенят у яєчках –
їхня мати
весельце подасть.
- Наступний вірш → Дмитро Чередниченко – Я приходжу у гості
- Попередній вірш → Дмитро Чередниченко – До Литви
(Оцінок ще немає)