І
Лину
на крилах зозулі…
Наді мною
пташина дорога –
Чумацький Шлях.
Лину –
душа завмирає.
І піді мною
дорога пташина –
купави засіяли зорями шлях:
повився веселою стрічкою
до вершин Гедімінаса,
у Німан впадає.
Лину
на крилах зозулі,
зі мною –
великі букети яблунь,
повиті русявими
косами верб.
II
Сосни свічки засвітили,
хоч і так мені видно.
Озера
в люстерках своїх
показують,
як я лечу.
А жайвір
торкнув камертон –
щоб з голосу я
не збився.
III
Вітрику-леготу,
як мені легко.
Спіє над луками
Тихий
твій шовк.
Стокротки зронили
ледве вловимий звук.
Чую: коріння Славути
співає…
Лину до тебе
слухати
музику мови.
