Борисові Олійнику
Нехай там бетон чи гудрон,
Аеродром, космодром,
Чи залізнична платформа,
Горизонтально, чи вертикально,
Або й по діагоналі
Будь-яка форма…
А він, як той нелинь –
У корінь!
Ой, десь тут була подоляночка,
Десь тут була молодесенька.
Тут вона впала…
Гей, хлопці, піднімемо!
До землі припала…
Не смій на коліна,
Сестро…
Очі дерев і трави
Не пробачать ніколи.
Вони й на окопі
Полеглих
За щастя живих
Ведуть своє вічне
Праколо…
(І що тоді Савки
З дубової лавки?!)
Устань, устань, подоляночко,
Умий личко, наче скляночку…
Нічого ручки ломити
Білі,
Нічого серце сушити
Вогнисте –
Наші
Вікна
Чисті.
Як очі дерев
І трави,
Як роси,
Такі великі й такі малі…
Тільки той,
Хто кореня не пустивсь,
Може міцно стоять
На землі.
