Із вечора світу чекаємо стумно,
Як діти чекають героїв з казок.
І от перезнув ненатлу темінь
Передсвітку замашний перезок.
Дихнуло опарою сонне гирло,
Потягнулося зимко руками ліз.
До сонця направив важенне вирло,
Тікаючи з ночі, Чумацький Віз.
