Поставали дерева заслухались
та й заніміли од болю обіч доріг і стежинок
чоловік розмовляє з собою.
Летіли пташки на дерева сіли
зсудомились крила од болю
обіч доріг і стежинок
чоловік розмовляє з собою.
Лається все сперечається
то засміється
то аж закусить вуста од болю
обіч доріг і стежинок
чоловік розмовляє з собою…
а люди ідуть посміхаються
хто ж йому “здрастуйте” скаже?
- Наступний вірш → Дмитро Чередниченко – Поле широке
- Попередній вірш → Дмитро Чередниченко – Пройду селом
(Оцінок ще немає)