Пригріло сонечко,
зраділа абрикоса,
що й сльозу пустила
бурштинову.
А в тій сльозині клею
побачили себе
і гори, і дерева,
й сонце.
- Наступний вірш → Дмитро Чередниченко – Я прокинувся
- Попередній вірш → Дмитро Чередниченко – Листок-бересток
(Оцінок ще немає)