Ніч уляглася в саду.
Не ворушиться.
Сині коси розпустила
По землі –
Сині птахи у головах сіли,
Заколисують.
Тихо.
Сидимо із коханою
На пеньку яблуневому,
Теж синьому…
Слухаємо.
Шерехнув листок
На подих –
З долини…
Жар зажахтів
На цигарці у мене.
Літак загудів.
А я й не ховаю
Цигарки в рукав,
Як од бомбовозів колись…
Тихо.
Обізвалась цикада
На світле: «Кохаю».
Гупнуло яблуко лунко
Додолу.
Я подумав:
«І не вибухнуло».
- Наступний вірш → Дмитро Чередниченко – Межиріцькі гори
- Попередній вірш → Дмитро Чередниченко – Тарасівка
(Оцінок ще немає)