Дмитро Чередниченко – Треба прокидати стежки: Вірш

Треба прокидати стежки,
Л то подумають
Не хочу,
Щоб до мене гості ходили.
Узяв лопату,
А синички – на поріг,
їсти просять.
Виніс хліба:
– Снідайте.
А я до гостинця прокидаю,
Мають же гості прийти.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Дмитро Чередниченко – Треба прокидати стежки":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Дмитро Чередниченко – Треба прокидати стежки: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.